Відеокамери

FPV-камера — це очі пілота в небі. Саме вона транслює зображення на Ваші окуляри або монітор, дозволяючи керувати дроном від першої особи. Якість цього компонента безпосередньо впливає на комфорт польоту: наскільки чітко Ви бачите перешкоди, як швидко зображення адаптується при вильоті з тіні на сонце, чи є дратівливі затримки між реальністю і тим, що показує екран. Все це визначає не тільки задоволення від пілотування, але і безпеку маневрів.

Види камер для квадрокоптерів

Перш ніж купувати камеру, розберіться з двома ключовими параметрами: форматом передачі відеосигналу і фізичними розмірами пристрою. Помилка в будь-якому з них може призвести до несумісності з іншим обладнанням або незручності при збірці.

Формат

На ринку представлені дві категорії FPV-камер:

1. Аналогові камери досі широко використовуються, і на це є причини. По-перше, ціна — зібрати аналоговий сетап можна в кілька разів дешевше цифрового. По-друге, мінімальна затримка відеосигналу, що критично для гонок і агресивного фрістайлу. По-третє, вони сумісні практично з будь-яким відеопередавачем (VTX) на ринку. Якщо Ви тільки починаєте і не готові вкладати серйозні гроші, аналог — розумний старт. Головний мінус — картинка. Роздільна здатність зазвичай в межах 600–1500 TVL, а записати якісне відео прямо з борту не вийде — доведеться ставити окрему екшн-камеру.
2. Цифрові системи — це зовсім інший рівень зображення. DJI O3/O4, Walksnail Avatar, HDZero видають HD-картинку, яка робить політ по-справжньому комфортним. Система DJI O4, актуальна в 2025 році, працює в двох діапазонах, забезпечує стабільний сигнал навіть у міській забудові з купою перешкод і радує мінімальною затримкою. Плюс цифрові камери вміють записувати відео в 4K без додаткового обладнання. Зворотний бік — вартість: сама камера, сумісні окуляри, іноді окремий відеопередавач — все це відчутно б'є по бюджету.

Важливий момент: цифрова камера працює тільки з окулярами своєї екосистеми. Купили DJI-камеру — потрібні DJI-окуляри. Встановили Walksnail — шукайте сумісний шолом. Перед покупкою переконайтеся, що все обладнання «дружить» між собою.

Розміри

Камери для квадрокоптерів випускаються в трьох основних форм-факторах:

• Full Size (стандартні) — класичний варіант для 5-дюймових рам. Такі камери зазвичай оснащені більш якісними сенсорами і пропонують розширені налаштування зображення. Якщо розмір рами дозволяє — беріть full size.
• Micro — ті ж характеристики, що і у повнорозмірних, але в компактному корпусі. Підходять для збірок, де потрібно заощадити трохи місця і ваги без втрати якості зображення.
• Nano — мініатюрні камери шириною близько 14 мм. Створені для мікроквадрокоптерів, tiny whoops і ультралегких проектів, де кожен грам на рахунку.

На практиці вибір простий: будуєте «зубочистку» або tiny whoop — ставите nano, інших варіантів немає. Збираєте дрон для фрістайлу або зйомки — дивіться в бік micro або full size, де якість зображення помітно вища.

Що враховувати при виборі відеокамери для FPV?

При підборі камери для FPV-дрона варто оцінити кілька технічних характеристик, які безпосередньо впливають на якість зображення і комфорт пілотування:

1. Роздільна здатність (TVL). Цей показник визначає деталізацію зображення — чим він вищий, тим чіткіше Ви бачите перешкоди та орієнтири. Сучасні аналогові моделі зазвичай видають близько 1200 TVL, чого достатньо для більшості завдань. Однак не зациклюйтеся тільки на TVL: розмір сенсора часто важливіший. Камера з матрицею 1/2 дюйма покаже помітно більше деталей, ніж аналог з сенсором 1/3 дюйма при тій же роздільній здатності.
2. WDR (Wide Dynamic Range). Функція розширеного динамічного діапазону виручає в ситуаціях з контрастним освітленням. Уявіть: Ви вилітаєте з темного ангара на залитий сонцем майданчик — без WDR картинка на секунду «засліпне», а з нею адаптація відбудеться плавно. Runcam Eagle 2 довгий час вважалася еталоном саме завдяки якісній реалізації global WDR.
3. Затримка (латентність). Для гоночних пілотів це параметр номер один. Кожна зайва мілісекунда між реальним положенням дрона і зображенням в окулярах — це ризик врізатися в гейт або пропустити поворот. Якщо збираєте квадрокоптер для змагань, вибирайте камери з мінімальною латентністю — виробники зазвичай вказують цей параметр в характеристиках.
4. Світлочутливість. Плануєте польоти на заході сонця, в похмуру погоду або всередині будівель — зверніть увагу на поведінку камери при слабкому освітленні. Foxeer Cat виділяється серед конкурентів якісним сенсором, який витягує зображення навіть у сутінках. Для польотів у майже повній темряві існують спеціалізовані рішення на кшталт Runcam Night Eagle 3 — вона видає чорно-біле зображення, зате працює там, де звичайні камери показують лише шум.
5. Кут огляду (FOV). Широкий кут в 140–160° охоплює більше простору — зручно на перегонах, де важливо бачити сусідні гейти і суперників периферійним зором. Вузький кут 100–120° дає більш «кінематографічну» картинку без сильних спотворень по краях, що цінують пілоти, які знімають відео для YouTube або комерційних проектів.

Як правильно встановити камеру на FPV-дрон?

Навіть найкраща камера для FPV не розкриє свій потенціал, якщо встановити її неправильно. Ось на що варто звернути увагу при монтажі:

• Кут нахилу камери визначає баланс між швидкістю та оглядом. Чим сильніший нахил — тим швидше летить дрон у горизонтальному положенні, але тим менше Ви бачите землю під собою. Для фрістайлу зазвичай виставляють 25–35°: цього вистачає для динамічних маневрів, при цьому горизонт залишається в полі зору. Гонщики ставлять агресивніше — 35–45° і навіть більше, тому що на треку важлива максимальна швидкість, а траса відома заздалегідь. Почніть з 30° і коригуйте після декількох польотів під свої відчуття.
• Захист об'єктива — обов'язковий елемент. Камера розташована в передній частині рами і приймає на себе удари при падіннях, пил, бризки води. Встановіть захисне скло або змінну лінзу — їх заміна обійдеться в копійки, а ось подряпаний об'єктив зіпсує картинку назавжди. Деякі пілоти додатково друкують на 3D-принтері бампери навколо камери.
• Прокладка відеокабелю впливає на чистоту сигналу. Головне правило: тримайте провід від камери подалі від силових ліній, регуляторів обертів (ESC) і моторів. Ці компоненти створюють електромагнітні перешкоди, які проявляються на зображенні у вигляді смуг, брижів або «снігу». Прокладайте відеопровід уздовж карбонових променів рами, фіксуйте стяжками і по можливості використовуйте екранований кабель.
• Налаштування зображення через OSD. Більшість сучасних камер дозволяють регулювати яскравість, контраст, насиченість і різкість прямо з меню на екрані. Заводські налаштування рідко бувають оптимальними — вони розраховані на «середні» умови. Експериментуйте: для польотів над зеленими полями можна зменшити насиченість, щоб очі не втомлювалися, а для індустріальних локацій із сірим бетоном — навпаки, додати контрасту.

Порада: перед першим серйозним вильотом протестуйте камеру в різний час доби. Деякі моделі відмінно справляються з яскравим денним світлом, але видають шумну картинку в сутінках. Інші, навпаки, хороші при м'якому освітленні, але пересвічують небо в сонячний полудень. Краще дізнатися про ці особливості на тестовому обльоті, ніж виявити їх під час відповідального польоту.